суббота, 14 марта 2015 г.

Счастье 

Счастье когда смеется ребенок
Счастье когда родился котенок
Счастье когда мама с папой здоровы
Счастье когда не одеты оковы

Счастье бывает тихим и громким
Счастье бывает сладким и горьким
Счастье бывает с утра и в обед
Счастье бывает даже в 100 лет

Счастье находят на далекой планете
Счастье находят прямиком в интернете
Счастье находят на обычном заводе
Счастье находят на большем пароходе

Счастье хранят под замком и в земле
Счастье хранят на душе и в тепле
Счастье хранят забывая о нем
Счастье хранят люди ночью и днем.

Дістало...

І от настав той неминучий день
Коли свавіллю вже нема кордону
Коли ми платимо із власних же кишень
За особисту президентську охорону

Він думав не повториться той час
Коли народ покаже свою силу
Однак він помилився щодо нас
Ми знову нагострили вила

Нам не потрібна ця війна
Ми всі за мир у всьому світі
Та вже набридла нам сповна
Брехня від президента Віті

Ми всі за рідну нашу Україну
У бій підемо аж до згину
Тому що сенсу нема жити
Якщо Вкраїну не любити
20 лютого 2015...річниця розстрілу людей на Майдані...Небесна Сотня...вже минув рік,навіть не віриться,мабуть найважчий рік в історії України...В тому році я був на Майдані,але до початку найкривавіших днів,відчув ту атмосферу людяності, підтримки, співчуття, сміливості та рішучості,вперше тоді побачив гурт Океан Ельзи,та їх концерт на сцені Майдану,вперше грівся біля бочки,в якій догорала шина,а поруч сиділи звичайні люди,яким просто набридло свавілля тієї влади,ніхто не хотів кровопролиття,  вперше співав гімн України серед такої кількості людей,це був не просто натовп,це була ціла родина,меня тягнуло туди,я брав свій єдиний великий прапор України і  їхав навіть не питаючись дозволу,я відчував що моє місце там...Сьогодні їхати не збирався,але совість підказувала що треба,не дарма ж рік тому люди поклали життя за те,щоб ми змінили свою країну...Підходячи до Майдану на душі стало тепло,людей було настільки багато,що пройти хоча б трохи ближче до сцени було нереально,це свідчить,що люди пам`ятають,що люди вдячні Небесній Сотні,Майдан був заповнений повністю,спасибі за прожектори,які світили у вечірнє небо з тих місць,де були вбиті герої Небесної Сотні,спасибі за величезні зображення загиблих на проекторах,адже країна повинна знати своїх героїв у лице...а от що не сподобалось,то це залізні огорожі навколо стели та металошукачі,яких було усього 5,і охорона, яка шманала сумки усіх хто проходив повз металошукач,і якщо спрацьовував тривожний сигнал,то людину виштовхували назад і наказували викладати всі речі з кишень назовні,в результаті утворилась величезна черга і доки президент читав промову та оголошував хвилину мовчання хтось під металошукачем демонстрував охороні вміст своїх кишень та сумок...це взагалі нормально?ми тут що прийшли на якийсь концерт?чи футбольний матч?...хтось скаже це ж все для нашого захисту,щоб провокатори не занесли зброї,чи вибухівки,та мені чомусь здається,що президент більше піклується за свою безпеку,чому ж металошукачі стояли лише під стелою?чому не охоплювали більшу територію?... взагалі не дивно,що президент виходив під гучні крики "Ганьба!"...та люди прийшли не до нього,вони прийшли вшанувати полеглих героїв Небесної Сотні!Слава Україні!